Де ж
знайти нам за тебе кращу.
Серцем, повним тобою вщерть? Є.Маланюк
- Що означає слово «батьківщина» для кожного з вас?
(Відповіді учнів)
Отже, батьківщина – це рідна земля, місто, село, рідні люди… Людина шукає
собі однодумців, щоб з кимось поділитися своїми думками. Так з’явилося поняття діаспора.
Словникова робота.
Діаспора (з грец. –розсіяння) – розсіяння по різних країнах
народів, вигнаних за межі батьківщини завойовниками. Релігійні та етнічні
групи, що живуть за межами своєї історичної території на положенні національно-культурної
меншини.
Міграція – переселення народів у межах однієї країни або із однієї
країни в іншу.
Імміграція – переселення в іншу країну на постійне проживання.
Еміграція – переселення із своєї батьківщини в іншу країну,
зумовлене соціально-економічними, політичними або релігійними причинами.
Потужна енергія «Розстріляного відродження» виявилася незнищенною. Це був
цвіт нації, а цвіт не знищити. Не встиг більшовицький режим усіх розстріляти.
Водночас існувало ще одне
відгалуження української літератури на теренах еміграції. Найяскравіша її
сторінка - «Празька поетична школа». До
неї входили: Юрій Дараган, Євген Маланюк, Олег Ольжич (Кандиба) –син О.Олеся,
Леонід Мосендз, Олена Теліга, Наталя Лівицька-Холодна, Оксана Лятуринська,
Олекса Стефанович, Юрій Клен, Юрій Липа (син Івана Липи) та інші.
Крах українських визвольних змагань 1917-1922рр. спричинив ІІ-у потужну
хвилю еміграції, тільки вже не економічної, а політичної.
Найбільш прихильно до вигнанців з України поставилися в Чехословаччині .
Міста Подєбради й Прага стали потужними культурними, освітніми, політичними
центрами українського життя. Тут діяли: український вільний університет,
українська господарча академія, Вищий педагогічний університет ім. М.
Драгоманова, українські студії практичного мистецтва, Українське видавництво
Ю.Тищенка.
Поступово тут сформувалося широке коло талановитих молодих людей. Згодом
дослідники почали їх називати «Празькою
школою». Однак не всі вони жили у Празі. Не мали ні статуту, ні
програми. І все ж «празька школа» - досить
цілісне літературне явище, бо у творчості її представників виразно проступають
спільні ідейно-стильові риси. А саме:
1.
Єдина
історіософська концепція (катастрофізм)
(Історіософія – це спроба пояснення
сенсу, логіки історичних подій)
Як і інші тодішні
мислителі, «пражани» вважали, що Перша світова війна, криваві європейські
революції засвідчили катастрофу старого, традиційного, сільського світу й
утвердження нового, індустріального, активного, агресивного. Україна опинилася
на вістрі зіткнення цих світів і постраждала найбільше.
2.
Волюнтаризм, «філософія чину»:
(від лат. – воля) –
культ сили волі, дієвості, конкретних рішучих дій, боротьби) людина може і мусить
сама будувати власну долю, захищати свою свободу, гідність, боротися з
несправедливістю, звідси – культ героїв, подвигів.
3.
Войовничий націоналізм: єдиною природною формою життя людства є нації, сенс
історії полягає у вільному, повнокровному існуванні національних спільнот,
українці як нація здобудуть свободу, утвердяться у світі, лише коли загартують
у собі залізну, козацьку волю, непримиренно повстануть проти загарбників,
будуть готові жертвувати собою заради Вітчизни. Ідеал «пражан» - боротьба за
Українську самостійну державу. Патріотичні , громадянські, політичні мотиви в
їхній творчості перепліталися гармонійно з інтимними, філософськими, пейзажними.
4.
Трагізм світосприймання, увага до болісних переживань
людини, пов’язаних із поразкою у боротьбі за високі ідеали.
Песимістичні настрої врівноважувала ідея віри в перемогу, возвеличення героїзму
й мужності.
5.
Стильовий синкретизм:
(від
лат. – поєднання) – поєднання або злиття різних, іноді цілком відмінних
способів мислення і поглядів) «пражани» поєднували у своїй творчості різні
стилі модернізму, насамперед неокласицизм і неоромантизм, а також символізм,
імпресіонізм, експресіонізм.
Звичайно, поза сумнівом, вони гідно поповнили українську літературну класику.
Продовжили й розвинули традиції українського героїчного епосу, козацького
фольклору, народознавства, творчості Шевченка, Франка, Лесі Українки, поезії
січових стрільців. Це були поети – воїни, для яких творче натхнення давала
боротьба, а поезія була зброєю в битві на полі честі. Не випадково жоден із «пражан»
у найтяжчих випробуваннях життя не зрадив своїх патріотичних ідеалів.
Вони розвивали особливий тип
художньої мови (історична, археологічна, релігійна, міфологічна, мілітарна
лексика), що залишила глибокий слід в українській літературі ХХ ст.
Охарактеризуємо, бодай
стисло, їхні творчі особистості.
Олег Ольжич (Кандиба) – (1907-1944)
Олена Теліга- (1907-1942)
Наталя Лівицька-Холодна-
(1902-2005)
Юрій Дараган – (1894-1926)
Оксана Лятуринська –
(1902-1983)
Євген Маланюк – (1897-1968)
Виступи учнів (захист проектів).
Євген Маланюк .
Народився 20 січня 1897р. в Ново
–Архангельську на Херсонщині в сім’ї українських інтелігентів. (У сім’ї батька було 22 дітей. Батько був пізньою дитиною,
народився, коли його батькові було 57 років. Дожив до 98р. і вижив лише він).
Спочатку навчався в реальній гімназії в Єлисаветграді (разом з Ю.Яновським), а
потім у Петербурзькому політехнічному інституті.
1914р. юнак подав документи до Київської військової школи, яку
закінчив, отримавши звання офіцера, і став начальником кулеметної команди 2-го
Туркестанського стрілецького полку на Південно-Західному фронті.
1917р. він перейшов у розпорядження полковника Мішковського,
котрий під час встановлення гетьманської влади в Україні став керівником
оперативного відділу Генерального штабу.
1920р. разом з армією УНР емігрував, спочатку жив у Каліші в
таборі для інтернованих українських частин.
1922р. він разом з Ю.Дараганом заснував журнал «Веселка».
Наступного року закінчив Подєбрадську академію в Чехословаччині, отримав
диплом інженера, працював за фахом у Польщі.
1925р. в Подєбрадах вийшла поетична збірка «Стилет і стилос».
1929р. Є.Маланюк очолив у Варшаві літературне угруповання
«Танк».
Тема митця і мистецтва є однією з визначальних у творчості Є.Маланюка.
«Як в нації вождів нема, тоді вожді її – поети».
Він добре розумів трагізм долі митця в українському суспільстві, тому
писав: «Геній поневоленої нації є завжди скаліченим Прометеєм», вважаючи, що
поет зносить, з одного боку, муки творчості, котрі нагадують самоспалення, а з
іншого – самотній і несприйнятний суспільством, якому служить.
Зброю – стилет змінив на
перо (стилос)
(Стилет – символ боротьби
за волю, ідеали,
Стилос – інструмент
фіксування думки та краси, символ мистецтва)
Протягом 1930-1939рр. у Парижі
та Львові виходили збірки "Земля й залізо», «Земна Мадонна», «Перстень
Полікрата».
1945р. опинився в Західній Німеччині, увійшов до складу
МУРу (Мистецький Український Рух).
1949р. емігрував до США.
Потім вийшли друком його книги.
1958р. Є.Маланюк став почесним головою об’єднання українських письменників «Слово».
16 лютого 1968р. помер у передмісті Нью-Йорка.
Із відпущеного Богом 71 року Є.Маланюк прожив на чужині – 50. Він був із тих, хто поєднав чин і слово. Як
воїн армії УНР боровся з більшовицькими ордами, як митець продовжив боротьбу за
незалежність України в період еміграції. Непохитно вірив:
Ти не загинеш, мій народе,
Пісняр, мудрець
і гречкосій.
Ще в молоді роки Є.Маланюк вичерпно точно визначив свою політичну й людську
позицію: «Я волю полюбив державну».
І нам потрібно затямити просту
й геніальну формулу патріотизму, яку вивів Є.Маланюк, - зрозуміти:
Що ця хата, цей шлях і цей обрій –
-
Це Мати – Земля,
Що
її ображати ніхто не сміє –
Ні
каган, ні король, ні мешканець Кремля.
Що
не треба заплутано метикувати
В
залежності від нагод і годин, -
Тільки
знати:
Вона – Мати,
Ти – син.
ІІІ. Підбиття підсумків уроку.
Інтерактивна вправа «Мікрофон»
-
Найбільше
мене вразила постать…
-
Переваги
творення літератури за кордоном в тому…
-
Недоліки…
(Могли вільно висловлювати критичні думки, але не завжди володіли реальною
ситуацією на Батьківщині).
Домашнє завдання.
Підготувати виступи. «Творчий шлях письменника
Є.Маланюка»
«Шлях
емігранта – творчість патріота»
Урок 2.
Тема уроку: "Один вечір" - взірець інтимної лірики; художні засоби вираження почуттівліричного героя. "Напис на книзі віршів..."- ліричний роздум про призначення поезії, важливості місії поета закарбовувати свій час для нащадків.
Перейти за посиланням https://uabooks.top/642-yevgen-malanyuk-odin-vechr-napis-na-kniz-vrshv-pd-chuzhim-nebom-malorosystvo-urivok-z-poemi.html
Домашнє завдання: вивчити напам'ять одну із поезій Є.Маланюка
Комментариев нет:
Отправить комментарий